Історія Вестмінстерського абатства нерозривно пов’язана з історією бенедиктинського монастиря, котрий був заснований у 960 році єпископом Лондонським Дунстаном. Майже через століття, у 1040 році, король Едуард Сповідник (останній з англосаксонських королів) на набережній ріки Темзи побудував королівський палац. У 1065 році біля нього був зведений новий монастир на честь Святого апостола Петра. Абатство почало називатися «west minster» (західна монастирська церква), щоб відрізнити його від Собору апостола Павла (східної монастирської церкви) у старовинній частині Лондона – Сіті.
З 1066 року, починаючи з Вільгельма I Завойовника (засновника норманської династії), всі монархи Англії коронуються у Вестмінстерському абатстві. Заступництво короля, дарування нових земель, присутність усипальні Святого Едуарда Сповідника (король Едуард був канонізований у 1161 році) сприяли процвітанню та впливу цього релігійного закладу. На сьогодні від старовинного норманського монастиря збереглися лише арки келій монахів та масивні підтримні колони усипальні. Також залишились двері XI століття у вестибюлі капітулу абатства.
Протягом кількох століть планування абатство вдосконалювалось. У 1253 році був завершений зал Капітулу у південно-східному трасепті. З XIII століття до 1547 року у ньому проходили засідання Палати громад. Після пожежі у 1298 році був побудований клуатр з південної сторони. У 1245 році король Генріх III перебудував абатство у новому готичному стилі, моделлю для якого слугували французькі готичні собори (такі як у Реймсі або Ам’єні). До жовтня 1269 року були розширені церковні хори, трансепт (поперечний неф) та східний вхід. Останки Святого Едуарда були перепоховані у новій прекрасній усипальні, де знаходяться і зараз. Біля неї були поховані всі середньовічні королі та їхні дружини: Генріх III, Едуард I, Елеонора Кастильська, Едуард III та Філіпа Ено, Ричард II та Анна Богемська, Генріх V.
Сучасних своїх розмірів та зовнішнього вигляду Вестмінстерське абатство набуло у середині XV століття. Будівля монастиря має у плані форму латинського хреста, подовженого зі східного краю капелою Генріха VII, котра була побудована у 1503-1519 рр. у пізньому, т.зв. "перпендикулярному" стилі, або стилі Тюдор. Зараз це капела ордена Лазні, заснованого Генріхом IV у 1399 році.
Цікава історія походження назви цього ордену. Згідно з переказами, король перервав свої гігієнічні процедури, щоб прийняти відвідувачів з проханням. Лицарі, котрі були присутні при цій сцені, стали першими кавалерами ордена Лазні. Зараз за правилами загальна кількість кавалерів ордена Лазні не може перевищувати 1878 осіб, а найвищого рівня – звання Лицаря Великого Хреста ордена Лазні – може досягти тільки 95 осіб.
Загальна довжина абатства з капелою - 156 м, довжина трансепта - 62 м. Ширина головного та бокового нефів - 22 м, а ширина трансепта - 26 м. Висота собору - 31 м, башти підіймаються на висоту - 69 м, три нефи та трансепт мають обхідну галерею та увінчані кам’яним склепінчастим перекриттям.
Між 1482 та 1523 р. поряд з абатством була зведена церква Святої Маргарити, що спочатку була молельнею для слуг. З 1614 р. церква стала парафіяльною церквою Палати громад.
У 1503 році за наказом Генріха VII (1457-1509) була закладена каплиця Богоматері. Первісно вона повинна була слугувати місцем поховання Генріха VI, але стала усипальнею для самого Генріха VII. Біля входу до каплиці розташовані усипальні Єлизавети I та Марії I. У капелі висять знамена Лицарів Великого Хреста ордена Лазні, яким також присвячена каплиця. На лавах встановлені таблички з гербами ордена. У східній частині каплиці знаходиться маленька меморіальна капела Королівських повітряних сил, на вікні зображена «Битва за Британію» (одна з найбільших битв часів Другої світової війни) роботи Х’ю Істона, наданий список загиблих.
Перед нею – камінь, напис якого говорить, що на цьому місці було поховання Олівера Кромвеля протягом двох років до того, як його тіло вийняли та повісили на шибениці на Тайберні, на лобному місці. У південній галереї каплиці спочиває прах Марії, королеви Шотландії. Південна крита галерея веде вздовж апсиди від каплиці Богоматері до південного крила. Біля неї знаходяться дві невеликі каплички. Каплиця Святого Миколи відокремлена від галереї кам’яною ширмою, яка була побудована ще у середні віки. Палець святого був одним з предметів релігійного шанування абатства до Реформації.
У 1740 році були добудовані дві башти. Інтер’єр абатства відноситься до періоду розквіту готичної архітектури. Тут проходили чисельні події, пов’язані з життям держави та королівської сім’ї. У абатстві зберігається дерев’яний коронаційний трон, виготовлений для Едуарда I. Під сидінням дерев’яного трону знаходиться Скунський камінь, відомий як «Камінь долі». Цей камінь, за переказами, слугував узголів’ям патріарху Іакову у Вефілі та використовувався при коронації королів Шотландії. У 1296 році Едуард Довгоногий перевіз його із Скуна як воєнний трофей.
У північному крилі абатства стоять статуї, які увіковічують пам’ять державних діячів Британії, серед яких – віконт Пальмерстон, Вільям Пітт, сер Роберт Піл (міністр внутрішніх справ, який заснував поліцію у 1820 році; на його честь англійських поліцейських називають «боббі»), У.Е. Гладстон, Б.Дізраелі (організатори кампанії проти работоргівлі).
У південному крилі знаходиться відомий Куточок поетів. Традиція ховати письменників та поетів у Вестмінстерському абатстві розпочалася з того, що на самому початку XV століття тут був похований засновник літературної англійської мови, «батько англійської поезії» Джеффрі Чосер (1340-1400). Наступним був великий англійський поет епохи Відродження Едмунд Спенсер (1552-1599) – засновник «спенсерівської строфи» та «спенсерового сонета».
У Куточку поетів знаходяться також гробниці, меморіальні плити та пам’ятники Роберту Бернсу (1759-1796), Ричарду Брінслі Шерідану (1751-1816), лорду Джорджу Байрону (1788-1824), Джейн Остін (1775-1817), лорду Альфреду Теннісону (1809-1892), Чарльзу Діккенсу (1812-1936), Томасу Гарді (1840-1928), Редьярду Кіплінгу (1865-1936), Томасу Стернзу Еліоту (1888-1965) та багатьом іншим. Перед статуєю одного з найвідоміших драматургів світу Вільяма Шекспіра (1564-1616) – могила видатного виконавця ролі Гамлета Лоуренса Олів’є. У наш час місця для поховань уже не залишилось, і імена записують над могилою Чосера.
Перед вівтарем Куточка поетів – інкрустована косматіанською мозаїкою підлога (1268 р.). Малюнок мозаїки зображує влаштування світу за Птолемеївською системою.
Через монастирський дворик можна потрапити до будинку Капітулу (1250 р.), у якому первісно обговорювались поточні справи монастиря та розподілялись доручення. Тут збереглися середньовічне настінне малювання та мозаїчна підлога XIII століття. З другої половини XIV століття тут проходили засідання Палати громад. Поряд з залом Капітулу знаходиться стародавня Дарохранителька (1065-1090) – скринька, у якій зберігаються еталонні бруски золота та срібла, з якими порівнювались тільки-но відчеканені монети під час щорічної проби монет.
У головному нефі собору знаходяться пам’ятники Вінстону Черчиллю (1874-1965), Ісаку Н’ютону (1642-1727), Чарльзу Дарвіну (1809-1882) та іншим вченим. У центрі нефу розташована Могила невідомого солдата Першої світової війни. У 1996 році тут був встановлений пам’ятник безвинним жертвам тиранії, насилля та війни.
Однією з найстаровинніших частин Вестмінстерського абатства є музей. Він бере початок майже із заснуванням норманської церкви королем Едуардом Сповідником у 1065 році. Найбільш цінними експонатами виставки є унікальна колекція королівських та інших поховальних скульптурних зображень. Ця колекція складається з надмогильних зображень Едуарда III, Генріха VII, Єлизавети I, Чарльза II, Вільгельма III, Марії II, Анни. У колекції зберігається рідкісний експонат – корсет королеви Єлизавети I, виготовлений у 1603 році.
Також у колекції зберігається запрестольний образ XIII століття; сідло, шпага, щит Генріха V, котрі були поховані з ним у 1422 році; два вітражі середньовічних вікон; скульптура з норманського монастиря XII століття; збруя генерала Монка, покладені до його гробниці у 1670 році.
Для подальшого збереження старовинного вигляду у другій половині ХХ століття розпочалась поступова реставрація Вестмінстерського абатства. Багато в чому вона стала можливою завдяки діяльності Опікунської ради Вестмінстерського абатства під головуванням Його Королівської Високості герцога Единбурзького. На відновлювальні роботи вже витрачено 25 млн. фунтів стерлінгів, але реставрація досі продовжується.
Немає коментарів:
Дописати коментар